Текст пісні "Ось і осінь золотава"

Ось і осінь золотава.

В парку я старім броджу.

Чи минуле я гортаю,

А чи листя ворушу...

Розійшлися ми, розстались ...

Ну чому, чому так сталось,

Звідки впала ця некликана біда?

У моїй душі тривожно,

До усього звикнуть можна,

До розлуки ж, до розлуки

Ні, не звикнути – шкода.

Вже не чути птаства мову,

Листя музика тихіш.

Чи почати все ізнову,

Чи забути все скоріш?

Лазурові гаснуть далі...

Так вже сталось – ми розстались...

Звідки впала ця некликана біда?

На моїй душі тривожно,

До усього звикнуть можна,

До розлуки ж, до розлуки,

Ні, не звикнути – шкода.