Текст пісні "Відгомонів гайок"

Відгомонів гайок золотолистий

Веселим жвавим шелестом берез.

І журавлина вже не тужить пісня,

Згубилася в далекім небі десь...

За ким тужить? Ми - в світі подорожні,

Зайшли у дім, побудемо й ідем.

Лиш понад ставом журиться за кожним

Галявина з пожовклим споришем.

Стою один, навкруг рівнина гола,

І в небі вже не чую журавля.

Думок про юність вже далеку повен,

Та за колишнім не журюся я.

Не жаль мені років, що марно плинуть,

Не жаль найкращих звіданих хвилин.

В саду вогонь палає горобини,

Але нікого не зігріє він...

Не спопеліють горобини грона,

Не пропаде від жовтизни трава.

Як дерево на землю листя ронить,

Роняю я на сторінки слова.

І якщо час в непам'ять забере все,

Змете, як вітром, до сумних ярів,

Скажіть тоді: це золоті берези

Відгомоніли листям моїх слів...