Текст пісні "Голос крові"

Чи бачиш ти вогонь цей? -Це моє серце палає,

Пече у грудях назовні рветься,

Немає сили терпіти біль, що душу розриває

За долю рідного люду, за долю рідного краю!..

Усе, що мали - пропало, пропили, самі занедбали,

Все, у що вірили, забули, продали, на шматки порубали...

А ті неситі під себе гребуть - їм все мало й мало -

Свої чорні справи брехнею прикривають невдало,

А люди мовчать - нічичирк, наче впали до сплячки,

Чекаючи вдячно чергової подачки.

Ярмо поклали на шию, на руки, ноги - кайдани,

Ніхто не підійметься, ніхто не повстане.

І наші діти, і наші майбутні онуки

Новим панам, цілуючи їх нечисті руки,

Нас проклянуть у хвилини розпуки

За іржаві мечі, за ненатягнуті луки.

Дивись, як степом прадавнім летять шалені коні,

Як дідова шабля не раз оживає в обіймах долоні,

Чуби козацькі спадають на засмаглі скроні

І всюди рясно посипані маки червоні.

Або здобути, або вдома не бути,

Але не здатися, але не заснути!

І не піддатися впливу липкої отрути,

Яка стримує душі, яка в'яже, оплутує.

Приспів:

Та скільки можна? Дивитися боляче,

Як ви поволі вмираєте, Бога молячи.

Самі вирішуйте, що далі - недоля чи

Життя привільне у світлі сонячнім.

Сини та доньки, нарешті будьте готові

Почути голос предків, почути голос крові!

Вони покличуть вас, міцні й гонорові,

Словами віри, словами надії, словами любові!

Ти чуєш спів? Це лунає пісня похідна -

Виряджає синів на бій країна рідна.

А хто в запіллі лишився одразу й не видно -

Чи вірний пес, чи зрадлива єхидна.

Понаплодилося всіляких зверхників та радників,

Брехливих, продажних та інших зрадників.

Постав шакала стерегти стадо биків -

Не стерегтиме та ще й наведе голодних вовків.

Кому можна вірити, кого варто славити,

Хто здатен не сплавити, не підставити?

Хто пройде з тобою до кінця від початку,

Не продавши тебе за нікчемну тридцятку?

Забуті герої лікують отримані рани,

Нічого не просять, хай навіть дуже погано,

А різна ницість і нечисть не вилазить з екрану,

Будує гіпотези, виношує плани...

Я вірю, я знаю, що рано чи пізно

Мій рід старовинний підніметься грізно!

І міцно стисне кулак свій залізний,

Змете все гниле, що налипло й налізло!

І коли вщухне вогонь, притупиться біль за втратами,

То не війна, а любов закони писатиме.

І діти щасливі з мамами й татами

Ростимуть мудрими і багатими!

Приспів. (2)