Текст пісні "Тарас Шевченко"

Мирно спала Земля упокорена,

Її плащ од відлиги сох.

Та колись через вербні гомони

До Землі обізвався Бог.

І накрапав березовим соком

На льоду, що лишила зима:

"Подарую тобі Пророка,

Лиш народиш його сама."

...В чорних Моринцях – морок – міркою,

Хатка – хвіртка вітрам на пустці.

В темну хату свічою-вірою

Йшла Земля у старенькій хустці.

І коли кривуватими крильцями

Степ у небо ввігнав борозну,

У хатині, хилині, сірині

Розродилась Земля на Весну.

А ще в бурю, у бурю в розпачі,

Коли холод проймав до кісток,

Світ новий зачинався вдосвіта,

В світ новий вирушав Пророк.