Текст пісні "Краплі осені"

Ти замріяна, чи зажурена,

У небесних очах холод вічності...

Мов самотністю жовтою втомлена,

Поміж листя сховавшись для зручності...

Та немає там щастя чистого,

І надніжного, мов весняного...

Як нема між юрби особистого,

В полозоті немає багряного...

Фарби щирості в приналежності,

Одному лиш, єдиному - вірному...

Часом, біль твоя - море Безмежності,

В міжлюдській безсердечній манірності...

І думки, і бажання окрилені,

Теє знаю я, не сховаєшся...

Ми усі буваєм знесилені,

Як нікуди не йдеш - не вертаєшся...

Краплі осені - губи втомлені,

Без цілунків - напруги радості...

Душі спраглії - трави скошені,

Лиш удвох лине пісня принадності...