Текст пісні "Ану ж, подай стару гітару..."

Давно мені не гралось на гітарі, друже,

На тій, що вже стара й ладнається на слух...

А все ж – візьмеш акорд, як пальці надолужать,

І схочеться в Париж – до Єлисейських лук.

Ні, я ж тобі кажу – до тих, що у Парижі,

До справжніх, потойбіч, нам квапитись не варт,

А варт – до голубів! Котрим мадами кришать

Французькі булочки на вимитий асфальт.

А варто до пісень – під небеса Парижу,

Де Ів Монтан картавить вічний свій шансон

І заздрість хай бере, що я отак не "вріжу",

Й моя гітара не зіграє в унісон.

Усе оте в думках лишилось, та не каюсь,

Бо ж думка про вино хмільніша від вина!

А як не в ті ладки зненацька заблукаю –

Гітару не ганьблю – старається вона!

Старається вона, попри моє уміння,

Свій акомпанемент до нас прилаштувать,

Коли ми зберемось крізь кілометри й милі

І нам під чарку забагнеться поспівать.

І наче всі живі, чого і нам бажають,

Й підспівують мені –

Хто в такт, а хто й не в такт,

А у житті нема ні клопоту, ні жалю,

Й життя собі пливе лише туди і так!