Текст пісні "Коли тобі сімнадцять"

Коли тобі сімнадцять дуже просто

Відвертості не позичать ні в кого,

Коли тобі за сорок, ти, як острів

Збереженого досвіду гіркого.

Про Атлантиди зниклих поколінь

Старшні казки у провідних журналах

Доводять як для зрад і для прозрінь

Нам іноді потрібно дуже мало.

А ти в казки не віриш,

Чудових слів без ліку,

Із них ніхто ще не навів

Між людями мости.

Відсутність віри в казку -

Це розкіш твого віку,

Бо всі хто жив раніше

Помилялись, як і ти.

І той хто серця твого обікрав дім,

Він теж розбився об питання кляті,

Різниця поколінь у мірі правди

Яку тобі дозволено сказати.

Її нема і гасне біль сумлінь,

Дорогу прокладає в недовірі,

Невже і завтра скажуть вчителі

На біле - сіре і на чорне - сіре.

Тебе безкомпромісного

В картоновім конверті

Минуле надіслало,

Як рахунок за борги.

Ти чітко бачиш вихід

В життєвій коловерті

Усіх, хто жив раніше,

Помилялись, як і ти.

Коли тобі сімнадцять - все на вічно,

Коли тобі за сорок - все миттєво,

І компроміс стає поняттям звичним,

А співчуття - поняттям несуттєвим.

Пласти біди у неживих роках

Перевертати важко й непотрібно,

Атлант, і той, на кам'яних руках

Не втримав небо над містечком Прип'ять.

А ти в казки не віриш,

Чудових слів без ліку,

Із них ніхто ще не навів

Між людями мости.

Відсутність віри в казку -

Це розкіш твого віку,

Усі хто жив раніше

Помилялись, як і ти.