Текст пісні "Балада про Володимира Івасюка"

Голгофа українських муз

Там, де зійшлися хрест і пісня,

Хоч, може, здатися комусь,

Що ці поняття несумісні.

Тому що в пошуках творця

Ми не відкрили новий вимір,

Як нам колись пообіцяв

Старий хреститель Володимир.

Мабуть, апостол і вівчар

Передбачав над нами сонними

Орденоносних яничар

Із батогами телефонними.

І захищали, мов шолом,

Чутки, що час вділяв нам дрібкою,

Про Володимира з хрестом

І Володимира зі скрипкою.

Церкви вокзалів і дворів,

Консерваторні зали скверів

Навчали нас подвійній грі,

Де завжди вигравала скверна.

За небажання донести

Життя нагадувало круто,

Що від версти і до версти

У два ряди залізна рута,

Червона від даремних спроб

Прорвати коло зачароване,

А нам хоч мить почуть було б

Відверте, не відредаговане.

Всемилостивійшим перстом

Чи загратованою шибкою...

Напевне, той, що із хрестом,

Благословив того, зі скрипкою.

Точились одностайні дні,

Не існувало слова "гласність",

Вслухаючись в його пісні,

Ми з часом доросли до власних.

І вибирались з манівців

Ватагами і поодинці,

Коли Ротару з Чернівців

Співала ще по-українськи.

І далі будуть захищать нас

Від потворної мізерії,

Від неуміння помічать усіх

Бажаючих імперії,

Ті самі істини прості,

Тисячу літ тому народжені,

Про перемогу на хресті

В ім'я мелодії відродження!