Текст пісні "Відгук через роки"

Ну, що сказати?.. Віку доживаю

В країні, що все зводиться з колін,

Та досі світ безвільним заступає

Вічно живий в граніті й бронзі Він...

Чи діждемось загального прозріння?..

Чи вишкребемось врешті з-під руїн?..

Вже не одне незріле покоління

Гіпнотизує балакучий Він...

Доведені до краю – повставали.

Та брат на брата йшов, на батька – син.

І вкотре опустілі п'єдестали

Займав в подобі іншій той же Він...

І замість поступу – застій, болото.

Замість цвітіння – згарище і тлін.

Й ми на порозі до європ – голота,

Бо так заповідав гаркавий Він...

Минають, немов сон, десятиріччя,

Коли б уже скоріше він помер,

Й, позбувшись тіні, розцвіли обличчя

Зі вдячністю, не знаною тепер...