Текст пісні "Димить туман"

Давно-давно відплакали вдовиці,

І дим війни розтав у зморшках ран.

А мати жде, і біль пече зіниці.

Димить туман,

Димить туман...

Дістала знов із скрині вишиванку,

Що так любив носити син Іван.

Згасає день в манливому серпанку —

Димить туман,

Димить туман...

На ній цвіте незламана калина,

Блакить озер і колосистий лан.

І мати знов хова сорочку сина.

Димить туман,

Димить туман...

День догорів, як маки на покосах,

Сорочка жде, коли ж прийде Іван.

І ніч не спить, не спить на сивих косах.

Димить туман,

Димить туман...