Текст пісні "На площі Ринок"

Стихає шум останнього трамваю,

На площі Ринок гаснуть ліхтарі,

Годинник про години забуває

І бринькає мелодії старі.

Під музику, що лине з високости,

Простуючи закам'янілий стан,

Спішить Діана до Нептуна в гості,

Вже два століття в неї з ним роман.

Діані люто заздрить Амфітрита,

Тому що літо, осінь, чи зима,

Сама в фонтані змушена сидіти,

Бо кавалєра гідного нема.

Колись вона з Адонісом ходила,

Згодив би ся і він кінець кінцем,

Але ж той батяр чоловічу силу,

Всю до останку виморив винцем.

Два леви, що нам Ратушу пильнують

Занюхали конячий теплий слід,

Довкола площі бігають, полюють, -

Кентавра хочуть з'їсти на обід.

А третій лев маленький, наче мишка,

В задумі сиві крила опустив

І втупився в якусь грубезну книжку,

Мабуть макулатурний детектив.

Почувся голос першого трамваю,

Забава 🤘 припиняється в ту ж мить:

На постаментах леви завмирають,

Діана, спотикаючись, біжить у свій

Фонтан.

Над сірими дахами гаснуть зорі

І дряпає бруківку помело,

На площі Ринок все, як було вчора,

Так, начебто нічого й не було.

На площі Ринок все, як було вчора,

Так, начебто нічого й не було...