Текст пісні "З попелу"

Їхні очі блукали у хмарах,

Нечутлива земля забувала їх.

Їх слова вже не стануть тлумачити,

Шепотіти забутими мовами.

Гасли вогнями крики у полум'ї,

Закатовані, ордами спалені,

Одинокі квіти мороку

Проростали в сяйві з попелу.

Їх думки карбувались у камені,

Шлях життя обертався миттю,

Їх ряди невинних і зраджених

Відлітали до неба розмитого.

Край землі там стрічається з хмарами,

Вітром гнаний порох шумітиме,

Він заглушить їх крики молитвами,

Світле небо до них говоритиме:

"По стежині ранкового світла

Понесу ваші душі пропалені,

Мертва тінь вас забрала від світу,

Де життя - то поле нескінченне"

Їхні очі - в хмарах,

Їхні душі - з попелу,

Променисті зорі відлітали соколом,

Прошивали хмари поглядом враженим, |

Відчували зорі дотиком спаленим, |

Залишали туману скрапленні сльози |

На шляху до неба з попелу. | (2)

Їхні очі блукали у хмарах,

Нечутлива земля забувала їх.

Їх слова вже не стануть тлумачити,

Шепотіти забутими мовами.

Прошивали хмари поглядом враженим,

Відчували зорі дотиком спаленим,

Залишали туману скрапленні сльози

На шляху до неба з попелу.

Їхні очі - в хмарах,

Їхні душі - з попелу,

Прошивали хмари поглядом враженим,

Відчували зорі дотиком спаленим...