Текст пісні "Свята світлиця"

Двадцятий вік

Спинився біля тину.

Священна хата –

Криком самоти.

Отут на світ прийшла

Проста людина,

Щоб землю рідну

Словом освітить.

Свята світлиця

Вбрана рушниками.

І образи, й на

Покуті – свіча.

В барвистих квітах –

Вічна мати Ганна,

І світлий сум

В згорьованих очах.

Рідні до болю лиця –

Мати і лицар-син.

Мріє свята світлиця.

Тут народивсь Василь.

Мріє в задумі Удай,

Плине в Сулу й Дніпро.

Йдуть до світлиці люди.

Тут струменить добро!

І Василева правда –

Гори рушить.

І знову, й знову –

Повінь і жнива.

Байдужих будять

І лікують душу

Нетлінні, мудрі,

Праведні слова.

В широкий світ

Сягла стежина сина

З фортеці духу

На семи вітрах.

Тут білолиця мила

Батьківщина,

Отут – його

Духовності вівтар.

Рідні до болю лиця –

Мати і лицар-син.

Мріє свята світлиця.

Дивиться в світ Василь.

Хаті сумній на втіху –

Дивний калини квіт,

Мальви під саму стріху,

Лебедів клич-політ...