Текст пісні "Пракоріння моє із села"

Ой, ви коні, впрягав, напував вас,

Водовозив і череду пас...

З вітрюганом навік побратав нас

Кінь мій вірний – крилатий Пегас.

Житіє, ой, не завжди веселе...

Від безвиході – Бог борони.

Ще гніздяться нащадки у селах

І гнуздають гнідих, вороних...

А було – на розвихрених конях

Я галопом полями літав!

Ще й тепер, хоч посріблені скроні,

Не спиняю свій лет. Гей, літа!

Я таки ж хліборобського роду.

Хоч куди б мене доля вела,

Говоритиму прямо і гордо –

Пракоріння моє із села!