Текст пісні "Дорога в дитинство"

До хатнища б навідатись годилось,

До рідного козацького села.

О, як же мені боляче наснилась

Дорога, що на Їсківці вела!

Сюди я неодмінно ще доїду.

У мріях тут раюється щодня.

В дитинство повернуся сивим дідом,

В куточок, де похована рідня.

В зажурі ідіймуся на Челядну,

Провідаю криницю Кобзаря.

Стає усе на світі другорядним,

Коли в своє село вертаюсь я.

До рідної землиці пригорнуся.

О, як же забавлялись тут малі!

Немає більше тата і матусі,

Журливо лиш курличуть журавлі.

О, як же забарився я в дорозі!

Як зболено поскрипує крило!

А мальви біля хати у дозорі...

Прарідне хліборобщини село.

Доріг таки подолано немало,

Найбільше заповітна досі жде,

З якої виглядала мене мама –

Дорога, що на Їсківці веде.

Сюди довіку прилітати буду.

Гніздяться тут привітні земляки.

Отут мій вирій – найрідніші люди.

І пам'ять, неушкоджена ніким.

В дитинство повертатися нелегко,

Вже й сонечко за обрій осіда.

Додому пробиваюсь, мов лелека

Вертає до прарідного гнізда.