Текст пісні "Зелена ліщина"

Памятаю, якось ранком,

Років двісті тому, може й менше,

Але це не так важливо, сину,

Прибігає мій товариш і волає:

"Ану піднімайся і рушай по зелену ліщину."

Я спочатку не второпав, але вмився, поїв -

Дуже швидко, бо товариш нетерпляче чекає

Вже як вийшов за ворота, він мені розповів,

Що ліщина за вокзалом, а де точно - не знає.

Треба йти за лісосмуги, повз великі склади,

Перелізти огорожу, що навкруг танкодрому,

Там побачимо сторожку і почнуться сади,

А за ними, а за ними та ліщина у гаї старому.

Вона класна, дуже довга і рівнесенька, як той бамбук,

Що на базарі продають нам грузини,

Але краще, окрім того, що вона на дурняк,

Більше риби кажуть зловиш, якщо вудка з ліщини ген.

Йшли ми довго, і не довго, бо цікаво було,

Покаталися на танку, на дрезині, на волзі,

Познайомились з поетом, що мав дивне житло -

Жив у бочці з під горілки в степу, при дорозі.

Він читав нам гарні вірші, але всі не свої,

Бо свої читати каже, то не дуже етично,

А завершив так: "Колєги, як сказав Навої:

Кожна бочка порожніє, а ліщина - то вічне!

То же рушили ми далі, крізь велике буття,

Друг мій вже не зовсім поруч, бо пливе на хмарі,

Але інших до походу приєднало життя:

Той віршує, той малює, той грає на гітарі.

Так і досі я блукаю у тім райськім саду,

Загубив початок шляху, геть забув причину,

Та буває аж зрадію, як відчую, що йду

Красним лугом разом з другом по зелену ліщину я!