Текст пісні "Зимова елегія"

Ліс...

Вкритий снігом ліс.

Під величним небом,

Серед білих гір...

Ніч...

З лісом віч-на-віч.

Чую тільки тебе,

Стримуючи зір...

Вір

Кришталевих озер очам.

Не покину серцем

Цей пречистий храм -

Я душею й думками там...

Тиснуть тисячі темних брам.

Кров так сильно б'ється,

Що я втрачу і що віддам —

Все одно залишусь я там...

Серед ночі, під гілками,

У озерця крижаного

Заплющу очі,

Замерзнуть рани,

Заб'ється серце —

Нема нікого, тільки вітер,

Та й дерева,

Сніг лоскоче, укриває,

Крига вкрита кришталева —

Такі ночі в мого раю...

В снах розчиняючись, біль промине

І все-таки щось непокоїть мене,

Серце все швидше і швидше стучить,

Немов відчуває загибелі мить

І по секундам відстукує час.

Ось воно – справжнє життя без прикрас,

А, що має сенс, якщо скоро помру?

Аж раптом примара продовжує гру!..

В мить з пошматованих сірих небес

Зірветься шторм, як розлючений пес,

Вдарить поривом та й вдарить іще,

Хиткі будівлі розтрощить ущент,

Тисячі вирве із корнем дерев,

Повітря пронизить вбиваючий рев

І всіх поховає у білій труні,

Вітром безжальним пробуджений сніг...