Текст пісні "Коси відпускала"

Не повернулись кораблі,

Всі потонули в двох синіх морях.

Слова-метелики злетіли,

Залишились на чарівних містах.

Безмежне поле - то її душа,

Але чому сумна вона, чому сумна?

Коли сумує - немає світла в небесах,

Сонце в хмарах, а колись вона

Приспів:

Коси відпускала з літом,

Танцювала з соловейком,

Заспівала квітам пісню,

Заплітала верба,

І стояла, воду розпускала,

Трави колихала,

З вітром розмовляла.

Веселі квіти сумували

За весною, чекала душа,

Думки пливли вікнами слідом

За водою в забуття.

І заблукав її в лісах полях,

А потім свіжим подихом

З'явився на устах.

І неважливо хто там був

На кораблях, знову тепло,

Нарешті вона

Приспів.

І заблукав її в лісах полях,

А потім свіжим подихом

З'явився на устах.

І неважливо хто там був

На кораблях, знову тепло,

Нарешті вона

Приспів. (2)