Текст пісні "Маленький фенікс"

Коли здається, що душа згоріла,

І попелом посипані вірші,

Маленький фенікс розпрямляє крила -

Гаряча пташка щирої душі.

Ні втоми, ані зради птах не знає,

Хоча летять в розлуці ночі й дні.

Він лиш чекає, над усе чекає,

Про порятунок молить вдалині!

Не раз цей вогник в бурі й заметілі

До самого серденька зігрівав...

Коли ж лиха година налетіла,

Крилом тебе від кулі закривав!

Він оживає в подихові кожнім

В щасливі дні і дні наші сумні,

Тому воно таке непереможне,

Кохання, що народжене в війні!

В нас не було кортежів в диво-квітах,

Серед війни знайшлись ми навіки.

Колись розкажуть онучатам діти

Про наші Богом дані рушники!

І відступає ворог, тихне зброя,

З новим світанком зникне і пітьма.

Кохання, що зросло на полі бою,

Крилом маленький фенікс обійма!