Текст пісні "Вже дванайцять б'є мені"

Вже дванайцять б'є мені,

Йду си через Львів,

Впивсі тєжко на вині,

Радо бим десь сів,

Але ми сі ніц не стало,

Бо я гультяй, яких мало.

Бернардинський пляц минув,

Суне якийсь граф,

Каже мені: "Батяр, марш!", -

Я го в циліндр паф!

Аж си денце заламало,

Бо я гультяй, яких мало.

Вийшов я на Митний пляц,

Там дівча моє,

Я її за груди мац,

Зо п'ять кільо є, ой!

Аж ми в очах застрибало,

Бо я гультяй, яких мало.

Як трамваєм їхав я

Баба робе крик,

Хтось туребку свиснув їй,

А до мене скік,

Але їй сі так здавало,

Бо я гультяй, яких мало.

Пуліцая у трамвай

Чорт якийсь приніс,

А я гіров як махнув,

Та го просто в ніс,

Аж му з носа закрапало,

Бемц го ще раз, бо то мало.

Скаче за мнов комісар,

Махає ціпком,

Я наставив кулака,

А він бух чолом,

Аж му в очах застрибало,

Бемц го ще раз, бо то мало!

В Бернардинському садку

Я ся заховав

І під ружами всю ніч,

Як дитина, спав,

Ранком руж ся назбирало,

Бо я гультяй, яких мало.

Швендербаль вже почав,

Налітай чимдуж!

Я є гречний львівський хлоп

З оберемком руж.

Лиш бузяка ми не жалуй,

Бо я гультяй, яких мало,

Бо я гультяй, яких мало!