Текст пісні "Він. Вона. Війна"

Моя історія трохи банальна -

У чомусь дивна, в чомусь повчальна,

Любов - така неземна, нереальна,

Зв'язала якось гарячі серця...

Він був звичайний полтавський хлопчина,

Прості батьки, універ за плечима.

Вона ж дітей малювати учила

На тій землі, де війна без кінця...

Приспів:

Війна... В ріднім краю війна...

Стрілися він і вона

Так випадково...

Війна... В тому не їх вина,

Що у серцях весна - чари любові!

Вона жила у шахтарськім містечку,

На блокпості він служив недалечко,

У вільний час стрибнули у гречку

І не було щасливіших від них...

Вона без тями його цілувала,

А вечорами портрет малювала,

Портрет героя свого малювала

І розквітала у мріях своїх!..

Приспів.

Та якось раз після бою нічного,

Вона весь вечір чекала на нього,

З тривожним серцем чекала на нього.

Чи він бува не пропав у бою?..

А він без тями лежав у палатах -

Над ним схилилися люди в халатах.

Суворі люди у білих халатах

У його ріднім до болю краю...

Війна... Війна...

Війна... Війна...

Любов рятує, любов захищає!

Вона невдовзі його розшукає!

І посміхнеться вона й заридає,

Бо їй дістався щасливий білет!..

А через місяців сім - неодмінно,

Усе складеться у них як повинно -

Вона народить герою дитину,

І домалює початий портрет!..

Війна... В ріднім краю - війна...

Стрілися він і вона

Не випадково!..

Любов... В ріднім краю - любов!..

Все переможе знов тільки любов!..

Любов!.. Любов!.. Любов!..