Текст пісні "Камерна симфонія"

Зоре моя вечірняя,

Зійди, зійди над горою...

Зійди, зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою!

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою...

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає,

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась...

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Як сон-трава при долині

Вночі розцвітає...

А про людей? Та нехай їм,

Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю!

Зоре моя! Мій друже єдиний!

І хто знає, що діється

В нас на Україні?

В нас на Україні?!?

А я знаю. І розкажу

Тобі, й спать не ляжу.

А ти завтра тихесенько

Богові розкажеш.

І серце одпочине,

Серце одпочине, одпочине...

Село! Село на нашій Україні,

На нашій Україні –

Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло...

Цвітуть гаї, біліють хати,

А на горі стоять палати

Неначе диво, а кругом

Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле,

І сині гори над Дніпром...

Світає, край неба палає...

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає...

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою.

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає!

І нема тому почину,

І краю немає!