Текст пісні "Він любив її"

Понад вечір в чужому садку наламав їй бузку,

У вікно із старезної липи заскочив зненацька,

Він любив її тиху й грайливу, тверду й боязку,

А вона до нестями - його незалежність вар'ятську.

Поміж ними вишень солодкавий, тягучий клей,

І каштанові кучері в небо засмучене рвуться,

Він любив її запах і сонце між гордих грудей,

Вона дихала ним, хоча знала - могла задихнутись.

Її щоки рябіють від слів безсоромних й весни,

І приручене серце не знає куди заховатись,

Він любив її, наче вояк, що не верне з війни,

А вона не навчились і досі спокійно прощатись.

І проллються роки через сито життя й на гвіздку

Буде юність висіти, а з нею всі наші вар'ятства,

Але він понад вечір з букетом п'янкого бузку,

Як колись, крізь вікно, увірветься до неї зненацька!