Текст пісні "Тополина доля"

Стоїть тополя, посеред поля,

Пита у неба: Де моя доля?

Зозуля в лісі лиш раз кукує,

Гне вітер віти, теж не жалкує...

Сумує поле – плаче тополя,

Бо без кохання, яка то доля?..

Не плач, рідненька,

Струнка й вродлива,

Прийде й до тебе любов красива.

Минуть покоси, прийде кохання,

Лиш дочекайся, прошу, світання.

Підуть журавки гостей скликати,

Пора осіння – весілля грати.

Вбрана у стрічки стоїть тополя,

В селі й лелека бачить те поле.

Чути зозулю - співа, не змовкне.

Дощ сипле зранку, солома мокне...

Стоїть тополя зігріта в сонці,

В радужнім сяє чистім віконці,

Погожа осінь щастя дарує,

В гаю зозуля – іншим кукує...