Текст пісні "Присмеркові сутінки опали"

Присмеркові сутінки опали,

Сонну землю й душу оплели.

Самоти згорьовані хорали

Геть мені дорогу замели...

І куди не йду, куди не прагну –

Смерк сосновий мерзне угорі.

Виглядаю долю довгожданну,

А не діжду – вибуду із гри...

Аж і гра: літають головешки,

Зуби клацають під ідіотський сміх.

Регочи на кутні – буде легше

А як буде важче – теж не гріх...

Що тебе клясти, моя недоле?

Не клену! Не кляв! Не проклену!

Хай життя – одне стернисте поле,

Але перейти – не помину!..

Дотягну до краю. Хай руками,

Хай на ліктях, поповзом – дарма,

Душу хай обшмугляю об камінь –

Все одно милішої нема

За оцю утрачену й ледачу,

За байдужу, осоружну,

За землю цю, якою тільки й значу

І якою барвиться сльоза...