Текст пісні "Княже мій"

Привіт, Княже мій,

Що робиш, скажи,

В нашім краю.

Вже десять століть,

Як ти полишив

Землю свою.

Хоч сонце над нами те ж саме горить,

Й зорі сяють,

І місто твоє нездоланне стоїть,

Хай десять століть палають...

Дивись, Княже мій,

Це місто твоє

На схилах Дніпра.

Невже ти його

Та й не впізнаєш

В ранкових вітрах.

На схилах чужих вже молитви нема,

І руки не ті.

Не ті, що були на твоїх берегах,

Де зараз мав бути і ти.

Край свій полишив,

Та смуток не твій

Над світом стоїть.

Весна не спішить;

Їй тільки птахів

Залишить земля в заповіт.

Нехай відлітають, її тут нема,

Її, що дивилась у слід.

Ніхто таємниці твоєї не зна',

Крім вітру з-за обрію літ.

Прокинься, мій Княже, вже час повертатись назад.

Це місто, як сніг, що початку уже не пізнає,

Весна не повернеться - тиша, як подих, німа...

В чужих нерозумних руках твоє місто палає.