Текст пісні "З вуст молоді"

Система - у якій пливемо, споконвічна проблема,

Для людей, які хочуть жити по-за нею,

Окремо від усіх існувати собі, не боятися нікого й нічого,

Можливо, треба спробувати і мені зробити хід такий...

Вийти за рамки, й не повертатися сюди,

Одним дотиком змінити всіх і все, що навколо мене є,

Моє бажання знайти себе, і те, що моє,

Загублене поміж великих сірих стін,

Які навколо нас роками будували шакали,

А ми шукали справидливість, шукали істину,

Шукали десь в собі, але мабуть запізно вже...

Годі обіцянок, вже годі з нас пустих слів,

Набридло слухати, навколо тільки зради й гнів,

Слухай правду, яка з вуст молоді лине,

Спробуй знайти у цьому золоту середину,

Єдина проблема - нас мало, хто зрозуміє,

Але жити по-за грою багато хто мріє...

Одна надія, яка весь час нас гріє,

Дивне якесь відчуття у що ми віримо,

Було колись все сірим, накінець воно зітліло,

Сміливо можемо іти вперед, але чи дійдемо...

Дійдемо до кінцевого етапу гри, а там нікого...

Нічого крім нашого слова,

І шо з цього? нема підтримки ззовні,

Мусимо самі підніматися з цьої безодні,

Довкола клоуни і таких повсюди мільйони,

Тоннами роздають своє гівно, а ми, як зомбі

Сприймаємо це, ніби на шиї кільце, яке керує вами,

А вам важко збагнути це!

Типу не правда... типу розводять варвари,

Ну й шо з цього, вам і так насрати здавна...

Моє питання: "чи залишите за собою слід?"

Ми з крижиком по-за грою - у нас свідомі погляди на світ!

Приспів:

Свідомі погляди на світ, під бас і біт,

Надії розбиті і вже на їх могилах квіти,

Не будьте наївні як діти, надію не убити

Ми то розуміємо, що це все булщіт...

Мені не треба вказувати, ким бути, як бути,

Я буду сам собою, я не лялька вуду,

На груди я беру тягар, який не цінять люди,

На фоні інших турбот, мої покриті брудом.

Повсюди безліч таких, я наче відчуваю це,

Вони тримають у собі це, бо інші лаються,

Наче лякаються того, що покарає зграя,

За правду і за істину, яку завжди ховають.

Нажаль її таять друзі, вбиває уряд,

Тебе годують обіцянками, знову ж дурять!

Тобі може брехати, той хто весь час поряд,

Шкода що в цьому випадку, не він зазнає горя.

Можливо потім, можливо згодом,

Нагода не лягає під тебе, нею керує народ,

Скоріше сильний керує, а слабим ***,

А я свідомо зважую життя, і римую .

Та римувати може кожний, але чи можна,

Римами цими вимити те, що й так порожнє!

Я про ідеї, я про закони,

Які не визнають, а на паперах мільйони...

Насамперед це не повага до самого себе,

І ви питаєте, для чого зміни? Кому це треба?

Навіщо змінювати те, що уже існує,

Звичайно. Давно на це усі поклали.

Тому й не стримують не вжити це ганебне слово,

І пофін, повторюватиму знову і знову

Ця мова саме для таких, яким байдужі доводи,

Це погляди на сьогодення із вуст молоді.

Свідомі погляди на світ, під бас і біт,

Надії розбиті і вже на їх могилах квіти,

Не будьте наївні як діти, надію не убити

Ми то розуміємо, що це все пулшит...

Приспів.