Текст пісні "Плач Ярославни"

Рано в Путивлі та й на заборолі

Плаче княжа жона;

То Ярославна просить вітра в полі -

В'ється, б'ється луна:

"Вітре, одвій од полків наших

Половецьку стрілу,

Щоб моя радість порохом не впала

На суху ковилу!..

Приспів:

Я зегзицею стану —

Закричу, заячу,

Над Каялою рано

По воді пролечу -

Князю Ігорю рану

Замолю, зашепчу..."

Рано в Путивлі - ой, далеко чути -

Плаче княжа жона;

То Ярославна у Дніпра-Славути

Помочі виклина:

"Дніпре, не кинь ти мого лада

В половецькій біді,

Щоб я до нього сліз не посилала

По твоїй по воді!..

Приспів.

Рано в Путивлі жалем серце крає -

Плаче княжа жона;

То Ярославна сонця докликає,

Що над морем зрина:

"Сонце, спинись, не пали дуже,

Не висушуй степів,

Щоб у неволі, в половецькім полі

Спраги князь не терпів!..

Приспів.