Текст пісні "Скрипка"

Од любові од великої,

Що коханий розтоптав,

Стала дівчина осикою

Між глибоких синіх трав.

І не зойкнула, не скрикнула,

Як рубали в полинах.

Майстер думав - робить скрипку він,

Він їй груди розтинав.

Приспів:

Ти - не скрипка, ти - доля,

Сльози струн золоті.

Ти - не скрипка, ти - воля,

Ти єдина в житті!

І відтоді неприкаяна,

Од села і до села

Скрипка, пам'яттю покарана,

По весіллях мед пила.

І, бувало, упивалася,

Відкривала всім журбу.

І літала - виривалася,

Наче відьма у гробу.

Приспів.

А у полі запівнічному,

Наодинці, в тишині

Скрипалеві диво-дівчина

Танцювала на струні.

Він зорею, кажуть, мічений,

Мов господь - жебрак, на жаль.

Ой, зі скрипкою повінчаний

Жив довіку той скрипаль...

Приспів.