Текст пісні "Відшуміли криваві жнива"

Відшуміли криваві жнива,

За ніч встала прим'ята трава.

А в хлібах непокірний хлопчак,

Не хотів помирати ніяк.

Весь порубаний - світить душа,

Він баривсь на той світ вирушать,

Не приймав із небес благодать,

Все просив відпустить погулять.

Буду я недалечко ходить,

Як захочеш, покличеш за мить.

Я нічого собі не візьму,

Крім любов'ю роз'ятрених мук.

Обіцяв я прийти — відпусти!

За оті веселкові мости.

Поцілую очима її

І хай судять мене солов'ї.

Дай іще поблукать по траві,

Посміхнутись у води живі,

Дарувати стежину степам,

А тоді повернусь я і сам.

Я нікуди, повір не втечу,

Затулю лиш од вітру свічу.

Наче матінку рідну просив,

А в очах вже зірки хтось гасив.

Відшуміли криваві жнива,

За ніч встала прим'ята трава.

Коник попід в росі волочів,

Все іржав, не давав одпочить.

І травинкою степ не забув,

Ті зізнання, що кінь тільки чув.

І упало як зірка між трав

Те, що шабельці лиш довіряв.