Текст пісні "Лада"

Зайду в Дніпро в сорочці білій

І хрещення прийму святе,

І князь Великий – Володимир

Від мене очі відведе.

Тепер у нього цесарівна,

Така лампада золота.

Повінчана жона покірна,

Цар-міста щедра данина.

А нас Перун срібноголовий

У пристрасті нічній єднав

Й мене – боярську доньку горду –

Князь під зірками цілував.

Ах, Ладо, ці ліси і трави,

Й ріки, і чистий небокрай –

Все переповнено богами,

І це слов'янський древній рай.

Польовики з волошок мружаться,

Верта Вечірка з трьох доріг...

Боги жахають і сміються,

І нам не сумно серед них.

Лісавки, мавки, переплути...

І над усім – величний Рід,

Який створив цей білий світ

Для радості – не для спокути.

Хай Долениці вкажуть день,

Коли вклонюся я, посватана.

Я так чекала, що Полель

Коханню нашому співатиме.

Богів завмерли голоси,

Позаду погляд князя світиться.

Я в воду – Ладою Русі,

Щоб вийти з неї вже черницею.

Я змила всі свої гріхи,

Всі почуття свої соромні.

Та крізь освячені віки

Дажбог сіяє над соборами.