Текст пісні "Давні боги"

А ми свого не віддали,

старих богів своїх не знищили.

Ми їм хатину відвели,

Як прадідам, у Домі Вічнім.

В світлиці ж – наш іконостас,

І ми вклоняємося щиро

Тому, хто захищає нас,

Хто нам дає Надію й Віру.

Та якби в світі не було,

Які б століття не минали,

Ми начувалися й чекали,

Коли нам скажуть: "На добро!"

Оті, кого ми врятували.

І хитрий наш менталітет

Молився вголос і підмолювавсь

Ярилу – за розквітлий степ

І Велесу – за житній колос.

Сварогу – за вогонь в душі,

За обереги – берегиням.

Не ідолам – природі жить

Дозволили в своїй родині.

Русалки і лісовики –

Ми навіть нечисть не спалили.

Отак й живуть домовики

В хатах, які ми освятили.

Ну, де є ще такий народ,

Поєднаний з живим і віщим,

Що, як безсмертний мудрий Волхв,

З'єднав себе з земним й космічним.

Ні, ми свого не віддали,

Лише коріння прикопали.

В усі часи воно давало

Нам силу супроти біди.

Ми не порушили свій Рід,

За те і нас Господь зберіг.