Текст пісні "Василькова повінь"

Як пахне степ! – і гірко і медово,

Лежить в обіймах дивної краси.

Мої надії – зорі світанкові

Упали в трави краплями роси.

Приспів:

Середина літа... В васильковій повені,

Сонцем-медом поєні, ген степи пливуть.

Ой, тієї повені твої очі повні,

Та чомусь не можу – ох! - я в них потонуть...

Не в храм - у степ прийду я на світанні.

Навкруг все спить в солодкім добрім сні.

П'янить чебрець хмільним вином кохання,

І думка лине в незабутні дні.

Приспів.

Пірнаю в повінь і купаюсь в квітах,

Пливу крізь всі печалі і жалі.

Спішу, щасливий, щоб тебе зігріти

У цім куточку рідної землі.

Приспів:

Середина літа... В васильковій повені,

Сонцем-медом поєні, ген степи пливуть.

Ой, тієї повені твої очі повні,

Та чомусь не можу – ох! - я в них потонуть...

Спалахнули роси над пшеничним колосом,

Перепілка злякано з-попід ніг зліта.

Що ж то покотилося прудким синім колесом?

Невже мої зоряні молоді літа?..