Текст пісні "Наші роки"

Лабіринтом вузесеньких вулиць

Неквапливо я йду уночі.

Голова - розтривожений вулик,

Піклуваням сердечних ключів.

Вже і літо звертає на осінь.

Легковажність потроху зника.

В моїм серці лишається просинь:

Ніжних слів повноводна ріка.

Я вдивляюся в зоряне небо.

Мерехтять наді мною зірки.

Яка крихітка щастя нам треба,

Щоб не тьмарились наші роки!

Закрадається в серце утіха,

І навколишнє - так, ніби рай.

А життя - недописана книга,

Притяга, як весни водограй.