Текст пісні "Мудрий, бо німий"

Багато-гато років, як я був дуже малий,

Всі риби жили в небі, а дерева - в воді,

А я ходив до школи на високій горі,

І люди були добрі, я був дуже малий.

Багато-гато часу, і немало вина,

Старі, сухі дерева догоріли дотла,

Нема кого питати: "Де я маю піти?".

Не хочуть говорити мої мудрі птахи.

Земля собі летіла - осінь-літо-зима,

І небо там висіло, де вже нині нема.

Я можу набрехати, і лишитися сам,

Я можу написати, і забути слова.

Ходили мої ноги, а не видно слідів,

Робили мої руки всьо, шо я захoтів, хотів,

Дивились мої очі, але їх вже нема,

Колись ще мої губи говорили слова.

О-о, мудрий, бо німий.

О-о, мудрий, бо німий...

Я не хочу того всього за собою забирати,

І не можу вже ніколи нові гори малювати.

Плакати не час - ніхто не хоче того знати.

Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати.

Плакати не час - гаряче море тихо впало,

Я лишився на піску, і там, де риби повмирали,

Вже не чути наші кроки, там нема чого ходити.

Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись.

О-о, мудрий, бо німий.

О-о, мудрий, бо німий...