Текст пісні "Впала перша позолота"

Впала перша позолота

На покров сумних дерев,

Доросли осінні квіти

До любові королев,

І плоди у дозріванні

Досягли до майбуття –

Стало в світі всього більше,

Лиш поменшало життя.

Не пульсує сік у скронях

Зачарованих беріз,

Йдуть бурхливою ходою

В море ріки, повні сліз.

День спроквола посміхнеться,

Та частіше – невпопад.

Всипле смутку повні жмені

Нам під ноги листопад.

І пройде мороз між нами,

І прилипне до спини,

Як листок до мокрих вікон

Чи сніжинка до стіни.

І впадуть в зимову сплячку

І думки, і почуття...

І не все весна поверне

До прекрасного життя.