Текст пісні "Столиця дитинства"

Як зійду з полустанку

На тиху стежину,

Де знайома вербичка

Без мене зросла,

І піду через поле |

Квітучим роздоллям |

До столиці дитинства мого, |

До села. | (2)

Тут колись я навчився

До сонця вставати,

І тягнулось до рук

Стигле сяйво колось.

А ще вірно кохати

Та хліб цінувати

Ти навчило мене,

Світанкове село.

Стало місто для мене,

Як пісня велична,

Скільки світлих будов

В нім під небо звелось!

Тільки серце довічно |

Схвильовано кличе |

До столиці дитинства, |

У рідне село. | (2)