Текст пісні "Романс"

Так було - я любив і страждав,

Так було - я про неї гадав,

Я її бачив тайно у сні -

Амазонку на білім коні.

Що вся ота премудрість мертвих книг,

Як до слідів її губами міг припасти.

Що з Вами сталось, королево мрій моїх? |

Що сталося моє, моє примарне щастя? | (2)

Наші душі пливли по весні,

Наші голови мріли в огні.

І, здавалось, печаль не пече,

І, здавалось, жура утече.

Хоч саван їй готуй тепер ізнов,

Сміюсь крізь сльози я і плачу без причини.

Вам вічним холодом і льодом стисло кров |

Од страху жить, від дивного чуття кончини.| (2)

Стало ясно - пісень не співать,

Стало ясно - більш снів не чекать.

Дні тяглися, неначе та лжа,

З нею тліла лиш тінь міража.

Палю я рештки празникових мрій,

Я струни рву, бо я звільняюсь від туману,

Ні, не служить рабом примарливих надій, |

Не поклонятись більше ідолам обману. | (2)