Текст пісні "Слава і митець"

Знайшов митець у полі славу,

І взяв її він крадькома,

Вона підступна і лукава,

Правиця гордості вона.

Хотів писати вірші,

Заваджала, проте -

Виходив твір не раз, не два

Та слава все ж не відступала

Все йшла війною, навмання.

Тепер життя сумнівне стало,

Хтось став відомим і зазнавсь,

Хтось з смутку варить чорну каву,

Хтось в лаврах почестей літа...

Але приємно час від часу,

Дзвінок маестро пролуна,

А в трубці чути голос часу,

Без гордості жива душа.

Здається він давно вже в шані,

Заслуги має і поважний вік,

Та не служив маестро славі,

Бо друзів завжди він беріг.