Текст пісні "Кохання журавлине"

Замело всі дороги снігом, замело,

Якось враз розлютилася негода...

Як тебе, зранена пташино, занесло

В дикий край у зимову непогоду?

Я летів з журавлями в зграї заодно

В дальній край, щоб від холоду сховатись,

Та крило, зранене мисливцем підвело,

Я упав, а удруге не піднятись...

А в небі доля моя летить над світом,

Вільні пісні курличе з вітром...

Далі лети, журавочко, без мене.

Та все-же чекатиму я, що знов весною,

Наче колись, ми будем двоє,

З дальніх країв до мене знов прилине

Кохання журавлине...

Так болить, не крило, а серце, так болить,

До весни, боюсь не дочекаю...

Хто це там? Із небес так стрімко хтось летить,

Ось крило рідне-рідне обіймає.

Я прийшла, я усе лишила, я прийшла,

Бо самій мені світ немилий більше.

То й нехай завірюха свище, то й нехай...

Ми удвох. Під крилом, усе-ж тепліше.

Журавко, доле моя, лети у небо,

Не зволікай, прошу не треба,

Ти ще злетиш, а вдвох ми тут загинем!

З тобою я - до кінця. Кого кохають,

Тих нізащо не покидають.

Будь, що буде, та знаю не загине

Кохання журавлине...