Текст пісні "Повернення Шевченка"

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.

Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал.

Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.

Нічого, якось жив і якось не вмирав.

Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі –

Після таких років такої самоти! –

Овацію таку йому зробили друзі! –

Коли він увійшов. І він не зміг іти.

Він прихилився раптом до колони.

Сльоза, чомусь набігла до повік.

Бо, знаєте... із каторги в салони...

Не зразу усміхнеться чоловік...