Текст пісні "Небо для мами"

Вона була красуня з Катеринівки,

Було у неї п'ятеро вже вас.

Купляла вам гостинчика за гривеник,

Топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.

Гладущики сушила на тину.

Така була хороша молодиця

І мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,

Коли в степах там хто не воював, —

От їй хотілось, щоб у неї в хаті

На стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі.

Вона ходила в степ на буряки.

А от якби не сволок, а на стелі —

Щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш — хочеться літати.

Вночі заснеш у мужа на плечі.

Де б маляра такого напитати?

Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,

Приходив небо малювать шуряк.

Вона сказала: Перестань, бо вижену.

У тебе, — каже, — небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні

Зробити небо взявся за харчі.

Були у нього пензлі боговгодні,

Став на ослін, одсунув рогачі.

У нього й хмари вигинались зміями,

Уже почав і сонце пломінке.

Вона сказала: — Ні, ви не зумієте.

Злізайте, — каже. — Небо не таке.

Вона тим небом у тій хаті марила!

Вона така була ще молода!

Та якось так — то не знайшлося маляра.

Все якось так — то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі,

І плакав батько, і пливли роки, —

Коли над нею не було вже стелі,

А тільки небо, небо і зірки...