Текст пісні "Першотравень в Жашкові"

Ні, не помилилися історики –

Час усе змітає невблаганно

І тепер вже "Волги", а не "бобики"

Глушать під райкомівським парканом.

І на гаслі свіжодофарбованім

Горобці цвірінькають про травень,

І повітря у квітковій повені,

І з-під тину лізуть перші трави.

І всім серцем хочеться патетики!

Десь далеко залишились зими.

Символом районної естетики

В прапорах червоних магазини.

Моє місто врешті пробудилося,

Порішило – біди всі від ката

Та від дурнів на яких молилося,

Від п'яниці пролетаріату,

Від колгоспів, що ледь-ледь цугикають

Та від недозбираного жита,

Та від планів перекритих гичкою,

Тільки ж треба жити ще та й жити...

Досить! Годі! Грім оркестрів чується

"Хай живе великий і невтомний!"

І трибуна вже вітає вулицю,

І "ура" кричать стрункі колони.

Я – як всі. Я з містом відсвятковую.

Транспарант намулює долоні

Та я йду щасливий і розкований

У червоній, радісній колоні.

Йду, димлю глибокими затяжками,

Я – звичайний провінційний геній

У звичайнім провінційнім Жашкові

Йду димлю, псую собі легені.

...А роки пливуть блідими хмарами

Десь у бік нової диво-ери

Над продмагами і культтоварами,

Над війною втиснутою в сквери.

Над моїм містечком линуть птицею,

Гул землі за хмари не сягає...

А на площі вічною правицею

Ленін сльози тихо витирає...

Так, теперь вже "Волги", а не "бобики"

Глушать під райкомівським парканом

І не помилилися історики:

Час усе змітає невблаганно.