Текст пісні "Де ж ти, Хмелю?"

Хмара грізно суне на Бориспіль.

Темна тиша опада в лиман...

Де ж ти, Хмелю, де ж ти забарився,— |

Богом нам дарований Богдан? | (2)

Чи забрів по славі до зовиці,

Чи забравсь по старості на піч, — |

Де б не був ти, Хмелю, озовися, | (2)

Доки нам не одібрало річ.

Обступає душі наші грішні

Кредиторів нещадимий клан...

Хто, Богдане, володіє грішми, |

Той тепер в Україні гетьман. | (2)

Повертайся Хмелю доки світа

Бо чомусь не йде із голови,

Щось немовби про варшавське сміття, |

Щось як начебто про грязь Москви. | (2)

Бо вже наша старшина вельможна,

Честь і вклади збувши за кордон,

Натякає здалеку: "А, може, |

Так воно й судилось іспокон?" | (2)

Потойсвітнім страхолісся дише

Сиза туча з неба до низин...

Повертайся, гетьмане, скоріше, |

Поки грім наш дух не поразив! | (2)

Облягає Київ різнолиця

Саранча із чотирьох сторін.

Як здамо, Зеновію, столицю, — |

Хто замовить поминальний дзвін? | (2)

Будем знову скиглити й стогнати,

Сипати на лисину золи,

Що, мовляв, трикляті супостати |

Знов нас у ярма запрягли. | (2)

Хмара встала з висі до пониззя,

Темна тиша впала на лиман.

Де ж ти, Хмелю, в трясці забарився,—|

Богом нам дарований Богдан?! | (2)