Текст пісні "Покохала вітра з поля"

Покохала вітра з поля калинонька тонкостанна,

Покохала синьовітра, коси розплела.

Від кохання молодого у калини грона в'яне, |

А у вітра, а у вітра, а у вітра два крила... | (2)

Покохала сонця промінь чарівна роса імлава,

Цілувала сонця промінь у ясні вуста.

Від палкого поцілунку вся краса її розтала, |

І у небі наче хмарка, наче хмарка проліта... | (2)

І нащо було кохати калиноньці вітра з поля,

Голубій росі імлавій сонячний розмай.

Бо кохання найдорожча, найсолодша з всіх неволя |

І ніколи не послухай серця слово, не кохай*... | (2)