Текст пісні "Берізка"

Берізка на горбі вмирала від журби.

Від самоти, від злих вітрів і стужі...

І раптом березень такий натхненний, дужий,

Прийшов до неї й вимовив: - Люби!

І враз вона відтала, ожила,

Закучерявилась і стала невпізнанна,

Сережки золотисті одягла,

І березень її назвав - моя кохана.

Вони кохалися...Та березень пішов,

І до берізки інші залицялись,

Але вона на те лише сміялась

І ждала березня, щоб заквітчатись знов.

І враз вона відтала, ожила,

Закучерявилась і стала невпізнанна,

Сережки золотисті одягла,

І березень її назвав - моя кохана.