Текст пісні "З ума не йде вродливиця"

З ума не йде вродливиця,

Бажав би забуть її,

Забути - сил нема...

Дарма я думав чесний шлюб узяти,

Даремно засилав сватів до батька,

Велів сказать купець мені на те:

"Сама май честь, боярине велика,

Але дочку я обіцяв віддати

Івану Ликову, що повернувся недавно

Із країв сюди заморських".

Куди завзяття ділося колишнє?..

Куди майнули дні гучних розваг?..

Не той я став тепер!..

Все відбуяло,

Відвага вже душі не веселить,

Хоробрая головонька поникла,

Не пізнаю тепер я сам себе,

Не пізнаю Григорія Грязного!

Куди завзяття ділося колишнє?..

Куди майнули дні гучних розваг?..

Не той я став тепер!..

Не той я став!..

Бували ми, чуть дівчина до серця,

Наскочим раптом, двері геть зірвемо,

Вродливицю на коні, і гайда!

Наскочимо, і споминай як звали!..

Не мало їх я викрав на віку,

Не мало їх умчав на борзих конях,

І юною дівочою красою

Потішив кров гарячу, молоду!

Не пізнаю тепер я сам себе,

Не пізнаю при Григорія Грязного,

Куди завзяття ділося колишнє?..

Куди майнули дні гучних розваг?..

Не той я став тепер!..

Все відбуяло!..