Текст пісні "Пісня про небесного коваля"

Жив коваль-чарівник

У правічнім гаю край дороги,

В цілім світі широкім

Відомо його ремесло.

Доручили кувать йому

Слово Полум'яне давнії Боги

І урочий Світанок призначили —

Вельми таємне число.

Дні летять, ніби птахи.

І треба кувати це Слово!

Тільки люди ж ідуть,

Замовляють підкови й мечі.

Тим царям захотілось

Для тюремної брами обнову.

Тому вкрай необхідні

Для жінки нові рогачі.

І жаліє коваль тих людей,

Сіє вироби марні у світі,

Забуває про Слово Огнисте,

Заповідане здавна йому.

І згасає талант.

І лягають на плечі століття.

Покривають утомою серце,

Відпливаючи в тьму.

Небо все ще чекає

І надіється знову і знову,

Лиш умови своєї воно

З ковалем не міня —

Грізний час недалеко,

Світ жадає Вогнистого Слова

І урочий Світанок уже осідлав

Чарівного коня.