Текст пісні "Всесвітній базар"

По всесвітньому базару

Я століттями блукаю...

Із ягнятами у парі

Лева грізного стрічаю.

У злодіїв знахабнілих

Люд купує власні речі,

І, зітхаючи несміло,

Підлим цінам не перечить.

Жеребців праісторичних

Пропонують конокради

Для видовищ ідилічних,

Для ганебного параду.

Все змішалося у вирі

Велелюдного базару —

Люди воєн, люди миру,

І реальності й примари!

Пропонують черні п'яній

Із-під смокінгів та мантій

Низки перлів череп'яних

І фальшивих діамантів.

Лише я в юрбі никаю

Не для жадоби грабунку,

— Власне серце відкриваю

Для безцінного дарунку.

Чорним роєм ходять люди,

Серце мацають скептично:

— А навіщо годна буде

Річ тривожна і незвична?

Я пояснюю потиху:

— Вірне серце — друг надійний,

З ним не згинеш серед лиха,

Вир здолаєш неспокійний,

З ним перейдеш довгі гони.

Як у казці дивовижній!..

— Хай від казки бог боронить,

Не протягнеш з нею й тижня!

Непотрібні нам химери

Совістливі, бунтівливі:

Зробим серце з полімерів —

Безвідмовне і щасливе!

По базару я никаю,

Людям щирість пропоную,

Та ніяк не напитаю,

Хто дарунок мій купує!

Все даремно, все даремно!

Цілі всі мої товари.

Над базаром вечір темний,

В небі плинуть сірі хмари...

Люд розходиться додому.

Я тамую в серці муку,

Пересилюю утому

І кладу Любов їм в руки...

— Ось, погляньте, любі друзі.

То коштовність не маленька,

У скорботі і у тузі

Вам служитиме вірненько!

Люди дивляться, хихочуть.

Потішаються з Любові.

І ніхто її не хоче

Навіть даром, безкоштовно...

А базарище пустіє.

Наливається імлою...

А у небі Зорі мріють

І... сміються наді мною...