Текст пісні "Спів у присутності неба"

...у вікні вже небо,–

відлітати треба!

бо життя спливає по землі,

і течія та непоборна.

лиш душа це може:

поможи їй, Боже! –

вирви з тіла, як з землі,

сю квітку світу неповторну!

...бо пелюстки її надій

розвіє вітер наших дій;

що сподіватися на ліпше,–

вже не час!..

на схилах нашого буття

жевріють крихти майбуття;

і ми продовжуєм життя,–

воно ж для нас!

...як палали очі

в ті короткі ночі,

що звалися юністю,

і були з нами рідні!..

пам'ятаєм добре

той раптовий обрій;

з нього сонце нас вітало:

юних? – ні, вже літніх!..

...хоч пелюстки усіх надій

вже віяв вітер наших дій,–

ми сподівалися на краще:

той був час!..

ще пахли юністю вуста,

вуста – благали торжества;

вуста чекали божества! –

бо все для нас!

...у вікні вже небо,–

відлітати треба...

бо життя спливає по землі,

і течія та непоборна.

лиш душа все зможе:

поможи їй, Боже!

– вирви з тіла, як з землі,

цю квітку світу неповторну!

...бо пелюстки її надій

довіє вітер наших дій;

що сподіватися на інше,–

інший час!..

– на схилах схильного буття

жевріють крихти майбуття:

це ми продовжуєм життя;

воно – для нас!